Трудові відносини в умовах воєнного стану! Набув чинності Закон України №2136-ІХ

ІНФОРМАЦІЙНЕ ПОВІДОМЛЕННЯ

Шановні колеги!

Інформуємо Вас про набуття чинності 24 березня 2022 року Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15 березня 2022 року №2136-ІХ (далі – Закон №2136-ІХ).

РЕЖИМ ДОСТУПУ ДО ЗАКОНУ №2136-ІХ:
http://www.golos.com.ua/documents/z-2136-ix.pdf

Основні зміни:

  • На період дії воєнного стану:

1. вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина, передбачені ст. 43 (Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.) та ст. 44 (Ті, хто працює, мають право на страйк для захисту своїх економічних і соціальних інтересів.) Конституції України;
2. не застосовують норми законодавства про працю в частині відносин, врегульованих Законом №2136-ІХ.

  • У період воєнного стану сторони за згодою визначають форму трудового договору.
  • При укладенні трудового договору роботодавець може встановлювати випробування для будь-якої категорії працівників.
  • Роботодавець має право перевести працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, без його згоди (за виключенням переведення на роботу в іншу місцевість, де тривають активні бойові дії), якщо вона не протипоказана працівникові за станом здоров’я, але лише для відвернення або ліквідації наслідків бойових дій, а також інших обставин, які ставлять або можуть поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови людей, з оплатою праці за виконану роботу, але не нижчою, ніж середній заробіток за попередньою роботою.
  • Норми ст. 32 КЗпП про попередження працівника про зміну істотних умов праці за 2 місяці не застосовуються.
  • Працівник може розірвати трудовий договір за власною ініціативою у строк, зазначений у заяві (тобто без попередження за 2 тижні), якщо в районі, де розташоване підприємство, ведуть бойові дії і є загроза для його життя і здоров’я. Виняток — працівника примусово залучили до суспільно-корисних робіт або він виконує роботи на об’єктах, віднесених до критичної інфраструктури.
  • Роботодавець може звільнити з власної ініціативи працівника в період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці, крім відпустки у зв’язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною (із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність, або першим робочим днем після закінчення відпустки). Однак, для такого звільнення повинні бути законні підстави, відповідно це положення стосується періоду, а не підстав для звільнення.
  • На період дії воєнного стану норми ст. 43 КЗпП «Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу за попередньою згодою виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника)» не застосовуються, крім випадків звільнення працівників підприємств, установ або організацій, обраних до профспілкових органів.
  • Нормальна тривалість робочого часу працівників у період воєнного стану не може перевищувати 60 годин на тиждень.
  • Для працівників, яким відповідно до законодавства встановлюється скорочена тривалість робочого часу, тривалість робочого часу не може перевищувати 50 годин на тиждень.
  • Роботодавець встановлює п’ятиденний або шестиденний робочий тиждень за рішенням військового командування разом із військовими адміністраціями.
  • Час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) визначається роботодавцем.
  • Тривалість щотижневого безперервного відпочинку може бути скорочена до 24 годин.
  • У період дії воєнного стану порядок організації діловодства та архівного зберігання кадрових документів у районах активних бойових дій визначається роботодавцем самостійно, за умови забезпечення ведення достовірного обліку виконуваної працівником роботи та обліку витрат на оплату праці.
  • У період воєнного стану не залучаються до роботи в нічний час без їх згоди: вагітні жінки і жінки, що мають дітей віком до одного року, особи з інвалідністю, яким за медичними рекомендаціями протипоказана така робота.
  • Роботодавець може застосовувати працю жінок за їхньою згодою, крім вагітних і жінок, які вигодовують дитину віком до одного року, на важких роботах і на роботах зі шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах.
  • Працівники, які мають дітей (крім вагітних, жінок що мають дітей до 1 року, інвалідів, яким відповідна робота протипоказана), на час дії воєнного стану можуть залучатись до нічних і надурочних робіт, робіт у вихідні, святкові і неробочі дні, направлятися у відрядження.
  • Заробітна плата виплачується працівнику на умовах, визначених трудовим договором.
  • Роботодавець повинен вживати усіх можливих заходів щодо забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати.
  • Роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій та іншої непереборної сили.
  • Звільнення від відповідальності за несвоєчасну оплату праці не звільняє від обов’язку виплати заробітної плати.
  • У разі неможливості своєчасної виплати заробітної плати через бойові дії, строк виплати заробітної плати може бути відтермінований до моменту відновлення діяльності підприємства.
  • Роботодавець може з власної ініціативи зупинити дію окремих положень колективного договору.
  • У період дії воєнного стану щорічна основна оплачувана відпустка надається працівникам тривалістю 24 календарних дні.
  • Роботодавець може відмовити працівнику у наданні будь якого виду відпусток, крім відпустки у зв’язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об’єктах віднесених до критичної інфраструктури.
  • На прохання працівника роботодавець може надавати відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку та не враховувати норм частини першої ст. 26 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96-ВР.
  • Дія трудового договору може бути призупинена у зв’язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи. Призупинення дії трудового договору – це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором. Воно не тягне за собою припинення трудових відносин. Про таке призупинення роботодавець та працівник за можливості мають повідомити один одного у будь-який доступний спосіб. Відповідно до ч. 3 ст. 13 Закону №2136-ІХ відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового договору у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію (рф).
  • Закон №2136-ІХ набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, діє протягом воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» та втрачає чинність з дня припинення та скасування воєнного стану, крім ч. 3 ст. 13 Закону №2136-ІХ, яка втрачає чинність з моменту завершення виплати державою, що здійснює військову агресію, відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам.

Також інформуємо, що воєнний стан в Україні продовжено до 25 квітня 2022 року.

***

Просимо звернути Вашу увагу, що дані, викладені в цьому інформаційному листі, призначені для загального ознайомлення і не можуть вважатися юридичною консультацією.

Сподіваємося, що ця інформація була корисною для Вас. У разі необхідності в більш детальному роз’ясненні положень законодавства, будь ласка, звертайтеся до нас в будь-який зручний для Вас час.

Контактні особи:

Ігор Огороднійчук, партнер
+380 97 905 47 14 io@omp.ua

Катерина Долга, юрист
+380 50 444 30 50 k.dolga@omp.ua

З повагою,
Юридична фірма «ОМП»


Ігор Огороднійчук (Партнер)
Катерина Долга (Юрист)